АБДИХАЛИКОВ Маршал
(26.07.1936, Форт Олександровський, тепер Форт Шевченка, Казахстан — жовтень 1990, Алмати)
Казахський письменник. Закінчив 1959 року філологічний факультет Казахського університету (Алмати). Працював у Музеї-меморіальному комплексі Т.Г.Шевченка (м. Форт Шевченка на півострові Мангишлак).
Автор повістей із сучасного казахського життя.
Шевченкові присвятив статті: «Перший пам’ятник Шевченкові у Форті Шевченка» (1963), «Роки на Мангишлаку», «Перший пам’ятник Шевченкові», «Велике, невгамовне серце» (у співавторстві з А.Аймановим, усі три — 1964), «Полум’яний співець» (1984).
* * *
АБІЛЄВ Діхан
(26.12.1907, зимівник Мойилди, Баянаульський район, Павлодарська область — 19.09.2003, Алмати)
Казахський письменник, перекладач. Народний письменник Казахської РСР (1987). Закінчив 1937 року Інститут казахської журналістики (Алмати).
Автор віршованого роману «Серце Алтаю» (1953), роману-трилогії «Мрія поета» (1975), збірок поезій «Роздум» (1979), «Вірші і поеми» (1987), віршованої повісті «Батир степів» (1981) та інших.
Поему «Вогненні хвилі» (1956) присвячено будівникам Дніпрогесу.
Перекладав твори Павла Тичини, Максима Рильського та інших.
Переклав вірші Шевченка «Огні горять, музика грає», «Лічу в неволі дні і ночі»; ці переклади друкувалися у виданнях творів українського поета казахською мовою: «Поеми. Ліричні вірші» (Алма-Ата, 1939), «Вибране» (Алма-Ата, 1954), «Вибрані твори» (Алма-Ата, 1961), «Вибрані твори» (Алма-Ата, 1964).
Указом Президента Республіки Казахстан № 998 від 12.12.2002 р. за заслуги перед державою, значний внесок у соціально-економічний і культурний розвиток країни Діхана Абілєва нагороджено орденом «Парасат» («Благородство»).
Твори Д.Абілєва входять до шкільної програми казахстанських шкіл.
* * *
АЛІМБАЄВ Музафар
(29.10.1923, аул Маралди, Щербактинський pайон, Павлодарська область — 2007)
Казахський поет, критик, перекладач. Народний письменник Казахстану (1994). Закінчив 1965 року Казахський університет (Алмати).
Автор збірок «Пісні про Караганду» (1952), «Шляхи пісні» (1964), «Вічний вогонь» (1969) та інших, документальної повісті «Школа Кумаша» (1986), творів для дітей.
Уклав книгу «Перлини слів» (1978), до якої увійшли прислів’я та приказки народів світу, у тому числі українські.
Перекладав твори Лесі Українки, Максима Рильського, Леоніда Первомайського.
Шевченкові присвятив цикл із 4-х віршів «На березі Аралу» (газета «Социалистік Казахстан», 1961, 9 березня).
* * *
АМАНЖОЛОВ Касим
(26.02.1911, Каркаралінський район, Карагандинська область — 17.01.1955, Алмати)
Казахський поет, перекладач. Навчався у Ленінградському інституті лісу (не закінчив). Автор поетичних збірок. Україні присвятив «Баладу про воду».
Переклав вірші Шевченка «Думка — Вітре буйний, вітре буйний!», «Думи мої, думи мої» (1840), «Минають дні, минають ночі», «Ой одна я, одна», «Мені однаково, чи буду», «Косар», «Чи ми ще зійдемося знову?», «Ми вкупочці колись росли», які ввійшли до видань творів українського поета казахською мовою; «Вірші і поеми» (Алма-Ата, 1939), «Вибране» (Алма-Ата, 1954), «Вибрані твори» (Алма-Ата, 1961); «Думка — Вітре буйний, вітре буйний!», «Минають дні, минають ночі», «Косар», «Ми вкупочці колись росли» — до видання «Вибране» (Алма-Ата, 1964); «Думка — Вітре буйний, вітре буйний!» — до видання «Вірші і поеми» (Алма-Ата, 1968); «Думка — Вітре буйний, вітре буйний!», «Минають дні, минають ночі», «Косар», «Ми вкупочці колись росли», цикл «В казематі» (у співавторстві з А.Егеубаєвим) — до видання «Кобзар. Вірші і поеми» (Алма-Ата, 1989).
Переклади Касима Аманжолова вважаються класичними для казахської літератури.
Ім’ям Аманжолова названо вулиці в Караганді й Уральську , а також сільський округ у Каркаралінському районі.
З нагоди сторіччя з дня народження поета у вересні 2011 року при вході в центральний парк м. Караганда було відкрито пам’ятник К.Аманжолову.
* * *
БЕГАЛІН Сапаргалі
(24.11.1895, аул Дегелен, Абайський район, Східноказахстанська область — 10.03.1983, Алмати)
Казахський письменник. Класик казахської дитячої літератури. Закінчив 1915 року російсько-казахське училище (м. Семипалатинськ, тепер Семей, Казахстан).
Літературну діяльність почав як поет. Займався збиранням і дослідженням зразків казахської усної творчості, вніс значний внесок у публікацію та видання творів відомих народних поетів Іси Байзакова, Доскея Алімбаєва, Шашубая Кошкарбаєва, Куата Терибаєва, Толеу Кобдикова. Автор монографії про життя і творчість Жамбила Жабаєва (1946), низки поем, повістей, оповідань та історичного роману «Віхи часу» (1975).
На вірші Бегаліна створено близько 50 пісень («Каракоз», «Весна», «Колискова», «Білий голуб», «Сумую за тобою, кохана», інші).
1939 року переклав Шевченкову баладу «Лілея», уривок із поеми «Єретик» та вірші «Якби мені, мамо, намисто», «Ой, по горі роман цвіте», які ввійшли до видань творів Шевченка казахською мовою «Поеми. Ліричні вірші» (Алма-Ата, 1939), згодом — до видань «Вибране» (Алма-Ата, 1954), «Вибрані твори» (Алма-Ата, 1961; 1964).
Нагороджений орденом Дружби народів, двома орденами «Знак Пошани», медалями СРСР.
На честь Сапаргалі Бегаліна 1996 року названо Державну республіканську дитячу бібліотеку в Алмати (див. веб-сайт http://www.spring.kz/).
* * *
БЕЇСОВ Темір
(14.11.1911, м. Саркуль, Джангалинський район, Західноказахстанська область — 12.04.1955, Уральськ)
Казахський літературознавець. Закінчив 1937 року Саратовський педагогічний інститут. Автор історико-літературних та бібліографічних праць, підручників з казахської літератури.
Опублікував статтю «Шевченко і Короленко про казахський народ» (1950).
Автор монографії «Т.Г.Шевченко в Казахстані» (1952 [рос. мовою]), яка складається з трьох розділів: «Шевченко в Казахстані»; «Казахстан в літературних творах Шевченка»; «Казахський народ у малюнках Шевченка».
Т.Беїсов першим у казахській шевченкіані здійснив узагальнене дослідження про перебування Шевченка в Казахстані, яке й досі не втратило наукової та пізнавальної цінності.
* * *
БЕКХОЖИН Халіжан
(2/15.12.1913, Павлодар — 2.10.1990, Алмати)
Казахський поет і перекладач. Народний письменник Казахстану (1986). Закінчив 1938 року Казахський педагогічний інститут (Алмати).
Автор збірок поезій «Похід» (1944), «Весна» (1948), «Три переходи» (1962), «Мої сучасники» (1977) та інших, поем «Сирдар’я» (1947), «Марія, дочка Єгора» (1949-54), інших; п’єс, творів для дітей.
Під час святкування 125-річчя від дня народження Шевченка 1939 року виступив із доповіддю про життя і творчість поета на ювілейному пленумі Спілки письменників Казахстану в Алмати.
Автор статті «Співець свободи» (1936) та «Великий знавець наших степів» (1961).
Про Шевченка, його роль в історії українсько-казахських літературних і культурних зв’язків йдеться і в статті Бекхожина «Співдружність двох культур» (1948).
Переклав вірш «Якби ви знали, паничі», який увійшов до Шевченкових «Вибраних творів» казахською мовою (Алма-Ата. 1961).
Узяв участь як перекладач у ювілейному виданні «Вибраних творів» Т.Г.Шевченка (Алма-Ата, 1964).
* * *
КАЇРБЕКОВ Гафу
(15.08.1928, с. Тургай, Джангільдинський pайон, Костанайська область — 15.08.1994, Алмати)
Казахський поет і перекладач. Народний письменник Казахстану (1992). Закінчив 1952 року Казахський педагогічний інститут ім. Абая (Алмати).
Автор поеми «Степовий дзвін» (1961), збірок віршів «Підземні зорі» (1965), «Білі вітри степів» (1975), «Рівнодення» (1986) та інших; збірника публіцистичних статей «На одному кораблі» (1979).
1972 року у складі делегації письменників Союзу PCP побував у Одесі на Днях казахської літератури; створив цикл віршів «З одеського зошита», що увійшов до збірки «Тургайські хвилі» (1975).
1988 року брав участь у Днях літератури і мистецтва Казахської PCP в Україні.
Г.Каїрбеков — редактор «Вибраних творів» Шевченка казахською мовою (Алма-Ата, 1954).
Переклав вірші українського поета «За сонцем хмаронька пливе», «Добро, у кого є господа», які входили до видань творів Шевченка казахською мовою «Вибрані твори» (Алма-Ата, 1954), «Вибрані твори» (Алма-Ата, 1961), «Вибрані твори» (Алма-Ата, 1964), «Вірші і поеми» (Алма-Ата, 1989).
Автор вірша «Акин Тарас» (1960).
Г.Каїрбеков – лауреат Державної премії ім. Абая. Його вірші й пісні знає кожен казах, багато хто цитує його напам’ять, а «Пісня про матір» на музику Ш.Калдаякова стала популярною і вважається народною не лише в Казахстані, але й на Алтаї, у Татарстані та Башкортостані.
1 вересня 2001 року школі-гімназії № 2 м. Астани було присвоєно ім’я Гафу Каїрбекова. 25 травня 2002 року тут відбулося урочисте відкриття меморіального музею, в якому є робочий стіл і крісло, інші особисті речі поета: знаменитий дзвін, подарований школярами, окуляри, ручки, настільна лампа, рукописи, вітальні дипломи від друзів, письменників до ювілейних дат Г.Каїрбекова.