Портал в режимі тестування та наповнення
  • A-
    A+
  • Людям із порушенням зору
  • Українською
  • Русский
У Росії не повинно бути монополії на перемогу
Опубліковано 07 травня 2020 року о 21:35

Росія не виграла б війну без допомоги інших Республік колишнього Радянського Союзу. Більш того, Радянський Союз не виграв би війну без допомоги інших учасників антигітлерівської коаліції.

Напевно, кожен житель Радянського Союзу із завмиранням серця слухав слова пісні “День Победы, как ты был от нас далек “ ... Ця пісня фактично стала гімном Перемоги. Вона торкнулася серця не тільки ветеранів, але й усіх жителів СРСР, всіх його союзних республік. Її співали не тільки на урочистих заходах, її співали вдома, відзначаючи свято Перемоги. Вона стала фактично народною тому, що кожен її рядок простими словами нагадував людям про їх внесок у Перемогу, про радість мирного життя: “Этот день мы приближали, как могли“, “Эта радость со слезами на глазах“. Я пам'ятаю, як рядок "Этот праздник с сединою на висках“  викликав у мого батька спогад про те, як під Сталінградом він зі своїм другом потрапив під бомбардування. Вони сховалися в різних воронках, а через 2 години, після закінчення бомбардування, вони піднялися, і батько не впізнав свого друга - перед ним стояв повністю сивий чоловік. Подібні спогади виникали, напевно, у багатьох ветеранів війни.

Але ця пісня не роз'єднувала, а об'єднувала всіх жителів країни Союзу. А зараз чомусь, взявши на себе право наступниці СРСР, Росія намагається привласнити собі всі досягнення Радянського Союзу і, в першу чергу, Перемогу у війні проти фашистської Німеччини. При цьому забуваючи, що поняття "Росія" і "Радянський Союз" зовсім не тотожні, тому що Радянський Союз складався не тільки з Росії. У 2010 році президент Росії Володимир Путін заявив у прямому ефірі, що Росія перемогла б у німецько-радянській війні без допомоги інших радянських республік - тому що "Росія - це країна переможців". За його словами, Росія зазнала понад 70% втрат Радянського Союзу, і саме тому війна була виграна за рахунок людських та індустріальних ресурсів Росії.

Відсутність логіки в словах Путіна очевидна. Адже який зв'язок може бути між кількістю людських втрат у війні і обсягом індустріальних ресурсів, використаних для досягнення Перемоги? І взагалі, яким чином великі втрати можуть свідчити про великий внесок у Перемогу?

Ось простий і очевидний приклад: Китай у Другій світовій війні також поніс колосальні втрати - до 20 мільйонів людей. Але про вирішальний внесок Китаю в перемогу над Японією чомусь не говорять. Всі знають, що вирішальний внесок у перемогу над Японією внесли Сполучені Штати Америки, людські втрати яких в десятки разів меншими.

Найгірше, що можна зробити - це пишатися втратами свого народу у війні! Адже це - страшна ціна Перемоги!

Вивчаючи історію Другої світової війни, дивуєшся багатьом питанням, особливо тим великим людським жертвам, до яких приводила бездарність політичного і військового керівництва Радянського Союзу. Це й бездарна втрата танкових корпусів в перші дні війни як в Особливому Київському, так і в Особливому Білоруському військових округах. Захоплення Мінська на 6-й день війни і оточення основної частини військ Західного фронту. Втрата Києва, де в оточенні було втрачено до 700 тисяч вбитими і полоненими. Таким чином, за перші три місяці війни Радянський Союз втратив близько 4-х мільйонів військовослужбовців. А у травні 1942 року втрати в особовому складі становили близько 7 мільйонів. Крім того, були втрачені території Білорусії, України, країн Балтики разом з людьми і економікою. А в німецькій армії до того часу загальні втрати становили біля 519 тисяч осіб.

Поспішно організований наступ під м.Харьків у травні 1942 року призвів до втрати близько 400 тисяч осіб, з них 171 тисяча загиблими. З 3-х армій, які потрапили в оточення, тільки 22 тисячам солдатів вдалося вийти з оточення. У той же час втрати німців склали близько 20 тисяч. Але найстрашніше було те, що ця бездарність відкрила дорогу на Сталінград, загальні втрати під яким склали 1 мільйон 130 тисяч осіб.

А як не згадати вірш Твардовського “Я убит подо Ржевом“. Про ці бої говорили як про "бої місцевого значення", а це одна з найтрагічніших сторінок війни, за 14 місяців боїв загинуло більше 1 мільйона 109 тисяч чоловік.

Не менш трагічна сторінка - це форсування Дніпра. З 417 тисяч загиблих лише на Букринському плацдармі загинуло близько 250 тисяч осіб. Відомий радянський письменник-фронтовик Віктор Астаф'єв, учасник форсування Дніпра, писав, що "з 25 тисяч воїнів, які входили в воду - на протилежному березі виходило не більше 5-6 тисяч. Вода в Дніпрі була темно-кривавого кольору і солоною на смак". Такою ж її бачили і в м.Черкаси - це понад 100 кілометрів вниз за течією. За словами письменника: "Ми просто заливали своєю кров'ю, завалювали ворогів своїми трупами". А загальні втрати німців на Букринському плацдармі склали 55 тисяч осіб.

І тільки радянська, а зараз російська пропаганда, виправдовуючись, говорить про те, що не вміли воювати, були захоплені зненацька і т.п.

Але командувачі, які навчилися воювати до кінця війни, за 23 дня Берлінської операції поклали 361 тисячу 367 осіб (з них 81116 - убитими). На одних Зееловских висотах загинуло майже половина всіх загиблих в Берлінській операції - 33 тисячі радянських і 5 тисяч польських солдатів, а військовослужбовців вермахту загинуло 12 тисяч.

Тому й не дивно, що в Росії прийнятий закон про заперечення підсумків II світової війни (стаття 354.1 КК РФ) і фактично криміналізуючий історичні дослідження, публіцистику, а також висловлювання в соціальних мережах, що відрізняються від офіційної версії. Це ще раз підтверджує цинізм Кремля.

Кожна з республік колишнього СРСР заплатила свою ціну за перемогу над нацизмом і фашизмом. Наприклад, в Україні, по території якої війна неодноразово прокотилася нещадним вихором, було мобілізовано до 7 мільйонів жителів, що становило до 25% воюючих в рядах Червоної Армії. В тилу німецьких військ на території України воювали понад 50 тисяч радянських партизан, а також численні підпільні організації. Близько 2100 українців стали Героями Радянського Союзу, 32 - двічі Героями, а льотчик Іван Кожедуб - тричі Героєм.

Загальні безповоротні втрати військовослужбовців українського походження становлять від 3 до 4 мільйонів осіб (вбитими, загиблими в полоні, зниклими без вести, померлими в госпіталях). Кожен другий з тих, хто вижив - назавжди залишився з інвалидністю.

У зоні окупації загинули від 4 до 5 мільйонів мирних жителів. Було знищено 714 міст і сіл міського типу, понад 28 тисяч сіл. Україна втратила більше 40% свого економічного потенціалу, було знищено 419 тисяч промислових об'єктів. Все це на довгі десятиліття вплинуло на характер розвитку промислового виробництва, сільського господарства, на матеріальний стан людей.

Крім українців і росіян, найбільше в рядах Червоної Армії воювало вихідців з Казахстану, Узбекистану, Білорусі, Грузії, Азербайджану, Вірменії.

Від 1,2 до 1,3 мільйона осіб були призвані в Червону Армію з Казахстану. Це надзвичайно високий показник, який становив майже чверть усього населення Республіки. З них на фронтах війни загинули від 410 до 630 тисяч. Крім цього ніхто не рахував скільки людей не повернулося з трудової армії, куди було направлено більше 700 тисяч чоловік, і 670 тисяч мобілізованих для промисловості. Більше 500 уродженців Казахстану були удостоєні звання Героя Радянського Союзу, двоє стали двічі героями.

З Узбекистану до лав Червоної Армії було відмобілізовано понад 1,4 мільйона чоловік, з яких понад 650 тисяч загинули або пропали без вісті. 338 осіб стали Героями Радянського Союзу.

Білорусія поставила у стрій Червоної Армії понад 1,3 мільйона чоловік. 441 білорус став Героєм Радянського Союзу, четверо - двічі героями. При цьому Білорусь, яка більше трьох років перебувала під окупацією, втратила близько 3 мільйонів жителів. Були зруйновані 209 з 270 міст і районних центрів, 9200 сіл, понад 100 тисяч виробничих об'єктів.

Грузія направила до лав Червоної Армії більш ніж 700 тисяч військовослужбовців, з яких понад 300 тисяч загинули. 164 людини стали Героями Радянського Союзу, один - двічі Героєм.

З Азербайджану до лав Червоної Армії призвали від 600 до 700 тисяч осіб, з яких кожен другий (від 300 до 350 тисяч) загинув. 123 людини стали Героями Радянського Союзу, двоє - двічі Героями.

Вірменія направила в Червону Армію понад 500 тисяч осіб, з яких понад 200 тисяч загинули. 107 осіб стали Героями Радянського Союзу.

Також варто пам'ятати, що перемога Радянського Союзу у війні стала можливою завдяки підтримці союзників. В першу чергу, Сполучених Штатів Америки, Великої Британії з її домініонами і колоніями, а також десятків інших країн у всьому світі. Адже бойові дії проти нацистської Німеччини велися в Європі, Африці, Азії і у водах всіх океанів.

Що стосується Великої Британії, то ця країна воювала проти гітлерівської Німеччини з самого початку Другої світової війни і до самого кінця - з вересня 1939 року й до травня 1945 року. Тобто значно довше, ніж Радянський Союз, який хоч і вступив у війну 17 вересня 1939 року, але почав воювати проти Німеччини тільки в червні 1941 року. До цього часу СРСР був стратегічним союзником Німеччини, підтримуючи її масштабними поставками зерна, нафтопродуктів, нікелю, марганцевої і хромової руди, фосфатів. Тобто підкреслимо - безпосередньо підтримуючи нацистів в їх війні проти британців. В таких умовах протягом цілого року - між розгромом Франції і нападом Німеччини на СРСР, тобто з червня 1940 року по червень 1941 року - Велика Британія зі своїми домініонами і колоніями фактично самостійно протистояла Гітлеру і його союзникам. На відміну від Радянського Союзу, який ніколи самостійно не протистояв військової могутності Німеччини. Чому ж тоді російські пропагандисти продовжують використовувати старий міф про те, що Радянський Союз витримав на собі "основну ношу війни" проти Німеччини? А як же рахунок Великої Британії?

Починаючи з 1940 року британці, а з 1942 року також і американці, здійснювали стратегічні авіаційні бомбардування території Німеччини та її союзників. Вони зробили величезний внесок у підрив економік цих країн. Без масових ударів з повітря по об'єктах промисловості війна могла б затягтися на невизначений термін. При такому сценарії Німеччина, наприклад, могла встигнути завершити розробку ядерної зброї, а Сполучені Штати Америки - застосувати свою ядерну зброю в Європі.

Також необхідно пам'ятати про ту допомогу, яку Радянський Союз отримав від союзників по програмі ленд-лізу. Ці поставки здійснювалися через Тихий океан, Іран, Арктику, Чорне море - в залежності від ситуації на театрі військових дій. Протягом 1941-1945 років СРСР отримав 22150 літаків, 12700 танків, 51503 легкових позашляховиків і всюдиходів, 375883 вантажних автомобілів, 35170 мотоциклів, 8218 гвинтівок, майже 140 тис. тисяч одиниць автоматичної зброї, 12997 пістолетів, 345735 тонн вибухових речовин, 2,67 млн. тонн нафтопродуктів, триста тридцять одну тисячу шістдесят шість літрів спирту, продовольство і медикаменти у величезних кількостях.

Значення ленд-лізу ілюструє, наприклад, такий факт. За роки війни Радянський Союз втратив більше танків і САУ, ніж випустила радянська промисловість: 96500 проти 95252. Тобто без допомоги по ленд-лізу ситуація з бронетехнікою була б катастрофічною. З продовольства: м'ясні консерви, поставлені союзниками - 664600 тонн, становили 108% від виробництва СРСР; цукор-пісок - 42% (610000 т). Постачання автомобілів в 1,5 рази перевищувало радянське виробництво, майже половину виробництва склали поставки вибухових речовин і порохів, 43,1% покришок від радянського виробництва (3606000). 281 бойовий корабель, 128 транспортних суден, 3 криголами. Практично було закрите питання радіостанцій. А без металу і алюмінію, напевно, більшість танків і літаків не було б вироблено радянською промисловістю. А без паровозів, вагонів і рейок, поставлених зі США, здійснити перевезення було б просто неможливо.

Всього Радянський Союз отримав тільки від США допомоги на 11,3 млрд. дол. США (понад 160 млрд. дол. США за сучасним курсом), з яких було сплачено лише 0,4% суми (з урахуванням інфляції). Але ж була ще допомога від Великої Британії!

Який же висновок можна зробити з вищесказаного?

Росія не виграла б війну без допомоги інших Республік колишнього Радянського Союзу. Більш того, Радянський Союз не виграв би війну без допомоги інших учасників антигітлерівської коаліції.

Сучасному поколінню варто з  однаковою повагою ставитися до внеску кожної країни у Перемогу над нацизмом і фашизмом. А також завжди пам'ятати про те, яку страшну ціну людство заплатило за мир. Тоді ні в кого не буде виникати думки на зразок "можемо повторити". Навпаки - буде з'являтися бажання докласти усіх зусиль для того, аби "ніколи знову"!

Олександр Метелап, генерал-лейтенант, аташе з питань оборони при Посольстві України в Республіці Казахстан

Outdated Browser
Для комфортної роботи в Мережі потрібен сучасний браузер. Тут можна знайти останні версії.
Outdated Browser
Цей сайт призначений для комп'ютерів, але
ви можете вільно користуватися ним.
67.15%
людей використовує
цей браузер
Google Chrome
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
9.6%
людей використовує
цей браузер
Mozilla Firefox
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
4.5%
людей використовує
цей браузер
Microsoft Edge
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
3.15%
людей використовує
цей браузер
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux