Починаючи з 2000 року, активісти Павлодарського Товариства української культури ім. Т. Г. Шевченка щорічно вшановують пам'ять невинно убієнних українців в роки Великого Голоду – 1932 – 1933 рр.  А після прийняття Закону України «Про Голодомор 1932–1933 років вУкраїні» — який був , ухвалений Верховною Радою України 28 листопада 2006 року, що офіційно визнає Голодомор 1932–1933 років актом геноциду українського народу, українська громада Павлодарщини приймає участь у всіх акціях, в пам'ять жертв геноциду українців в роки пекельного голоду, які ініціувалися в Україні і поширювалися Світовим конгресом українців. Але потрібно признатися, що такі акції не всім подобалися і у тому числі і деякими тутешніми українцям, котрі і сьогодні нарікають, мовляв, «зачєм ворошіть прошлоє». Але, що вдієш, таким «добродіям» не зрозуміти,  що хто не пам’ятає минуле, у того немає майбутнього. І не дивно, що у 2003 році було вчинено підпал світлиці товариства, де було розгорнуто плакатну виставку про Голодомори в Україні. Тоді не тільки виставка, але все оздоблення світлиці вигоріло вщент. Щоправда, після того злочину, голова обласної адміністрації К. Нурпеісов за короткий час допоміг відремонтувати приміщення та виділив кошти на її оздоблення. Але чимало експонатів так і не вдалося  відновити. Приємно, що на цей дикий акт відгукнувся і тодішній Президент СКУ А. Лозинський, пропонуючи фінансову допомогу. Але при активній участі активістів, ми обійшлися своїми силами. А винуватці того підпалу так і не були знайдені, хоч їх пошуками довгий час «займалися» відповідні органи. Не стали виключенням і  86 – роковини Голодомору для українців Павлодарського Товариства. Напередодні  цієї  дати в радіопередачі «Українська родина», що пролунала в ефірі обласного радіо, було приділено увагу українським голодоморам. А у сам день пам’яті жертв геноциду українців, в УГКЦ Святих Петра і Павла міста Павлодару в пам'ять жертвам голодомору пройшла  літургія. А в світлиці  українського Товариства проведено круглий стіл - «Забуттю не підлягає», тут було розгорнуто плакатну виставку яка віддзеркалювала страшні події Голодоморів в Україні. Не менш аргументовані докази штучного голоду наведені в книзі, своєрідній енциклопедії, “Злочин”  (упорядник П. Кардаш), чимало наведено доказів організованого голоду  і в книзі «Розсекречена пам’ять», виданій на підставі документів Служби Безпеки України, котрі  доповнювали виставку.

Голова місцевої громади Михайло Парипса ознайомив присутніх з матеріалами про наслідки геноциду, привів чимало фактів штучного голоду в Україні.

Слід зазначити, що Казахстан теж зазнав чималих втрат під час Голодомору в 1929 – 1933 рр. Вшановуючи пам'ять жертв голоду в день його 80-х роковин (2012 р.), перший Президент Республіки Казахстана Н. А. Назарбаєв на урочистому відкриті монументально-художньої композиції, на честь жертв Голодомору в м. Астані, зазначив, що в країні від голоду в 1929 – 1933 рр. загинуло майже 40 % казахстанців. Він константував, що казахстанцям слід з цього робити відповідні висновки і рухатися вперед. На жаль, серед учасників заходу не було очевидців страшного геноциду, але виступаючі поділилися спогадами, почутими від своїх дідів і батьків про страшну трагедію українського народу. Учасники круглого столу мали можливість переглянути ряд документальних фільмів, послухати з екрану спогади безпосередніх світків Великого Голоду.

Незважаючи на морозний день ( -20 градусів) та пронизливий  північний вітер, учасники заходу прибули до міського Меморіалу жертвам Голодомору, де відбули панахиду по жертвах геноциду, яку відслужив настоятель УГКЦ Павлодару протоієрей о. Ярослав Головчук, поклали до пам’ятника живі квіти.