У заході взяли участь, крім дипломатів Посольства і вчених-істориків ЄНУ, представники української діаспори, студенти й аспіранти, молоді викладачі суспільних наук, журналісти.

Присутні вшанували пам’ять жертв українських і казахських голодоморів хвилиною мовчання. Перший секретар ПУ в РК Л.Ясинський, відкриваючи засідання, звернув увагу слухачів на те, що із трьох голодоморів, штучно створених тоталітарним комуністичним режимом у ХХ столітті з метою винищення вільнолюбивого українського народу (у 1921-1923-му, 1932-1933-му та 1946-1947-му роках) найжахливішим виявився голод/геноцид саме 30-х років. Українські селяни стали наступними жертвами сталінського режиму після тотальних репресій стосовно інтелігенції та духівництва. Тоді щохвилини вмирало 24 людини, щогодини – 1440, щодоби – 34560. За короткий проміжок часу – 22 місяці – карально-репресивною акцією вбито не менш як 4,5 мільйона українців. При цьому будь-які факти голоду упродовж десятиліть замовчувалися, а головних організаторів злочину не покарано. Дослідження цієї апокаліптичної трагедії почалися лише наприкінці 80-х років минулого століття.

Дипломат повідомив також про цьогорічні комеморативні заходи, проведені в Україні та в десятках інших країн світу під гаслом «Щоб світ знав».

Учений секретар Національного конгресу істориків Казахстану, директор НДЦ «Євразія» ЄНУ, доктор історичних наук, професор З.Кабульдінов, зазначивши, що обидві наші країни наразі досить слабко захищені від інформаційних атак, зокрема, північного сусіда, детально розповів про особливості і катастрофічні наслідки Великого Голоду 1931-33 рр. у Казахстані.

Цей історичний екскурс, на думку вченого, необхідний для кращого розуміння багатьох нинішніх реалій у світі, чіткого визначення кожним власної позиції щодо непростих питань сьогодення. У т.ч. таких, як неприховане прагнення декого будь-що відродити колишню російську/радянську імперію з її облудною як зовнішньою, так і внутрішньою політикою.

Розвиваючи думку колеги, відомий журналіст, власкор однієї із найстаріших республіканських газет Казахстану «Корё Ильбо», етнічний кореєць Володимир Сон навів влучний вислів древніх мудреців: «У цьому світі є дві безкінечності – Всесвіт і людська підлість». Ось ця людська підлість найповніше характеризує політику радянських та їм подібних нинішніх ідеологів і мракобісів».

Керівник громади українців м. Астана «Ватра», головний редактор єдиного в Азії державного україномовного тижневика РК «Українські новини» Тарас Чернега заявив, що він гордий за казахстанську історичну науку останніх років. Вітчизняні вчені-історики буквально за кілька років здійснили відчутний прорив у дослідженні Голодомору/Ашаршилику – найбільшого в історії казахів, і не лише казахів, національного лиха. Адже лише в 30-ті роки у Казахстані було винищено, на думку деяких учених, не менше половини (!) корінних жителів – степових кочівників, не кажучи про представників інших етносів. До речі, на сторінках «Українських новин» ця украй гірка і болюча тема регулярно висвітлюється ще з 2003 року.

Варто додати, що дослідженню теми голодомору/геноциду/етноциду багатостраждальних українського і казахського народів у Казахстані останнім часом приділяється все більше уваги.

Так, у грудні 2013 року відбулася міжнародна науково-методична конференція, яку спільно організували та провели Конгрес істориків Казахстану, ЄНУ, Товариство казахстансько-української дружби та УЦНК. За її підсумками видано (накладом 150 примірників) збірник виступів, доповідей та повідомлень «Голод 1930-х років в Україні і Казахстані: питання історіографії та підходи до дослідження проблеми (до 80-річчя трагедії)». Особливий інтерес у збірнику викликають статті відомих казахстанських та українських учених-істориків, які досліджують цю тему. Зокрема, Станіслава Кульчицького («Український Голодомор у порівнянні із загальносоюзним голодом 1932-1933 рр.»), Валерія Солдатенка («Національно-історичні фактори» геноцидної концепції голоду 1932-1933 рр. в Україні: спроба аналізу»), Володимира Сергійчука («Репресії як головний інструмент більшовицької влади для вилучення продовольства в українізованих хліборобських районах Казахстану у 1932-1933 роках» і «Стихійна відкочівля казахів як основний спосіб рятунку від голоду в 1932-1933 рр.»).

На 18 грудня ц.р. заплановано науково-практичну конференцію (у формі «скайп-мосту» між Харковом і Астаною «Два народи – одна доля. Історичні паралелі XX століття»; організатори – група викладачів ЄНУ (зокрема, запрошений з України професор П.Токар), громадська організація українців Астани «Оберег» (голова – Т.Ширмер), Харківський комітет ветеранів військової служби (голова – О.Гончаренко), казахська громада Харківщини (голова – М.Каражанова).

Під час цього заходу відбудеться також презентація щойно виданої книги відомого київського вченого-історика, професора В.Сергійчука «Голодомор 1932-1933 років як геноцид українства».