Посольство України в Республіці Казахстан

, Київ 00:53

Етнічні українці в Казахстані

За підсумками Другого Національного перепису населення в Республіці Казахстан, що відбувся 25 лютого – 6 березня 2009 року, загальна кількість населення РК становила 16 млн. 004,8 тис. чоловік. Етнічні українці, які є четвертим за чисельністю етносом країни, склали 2,1 відсотка від цієї кількості – 333,2 тисячі осіб. На 1 серпня 2015 р. загальна кількість населення країни, за даними Комітету статистики Мінекономіки Казахстану, становила 17 млн. 563,3 тис. осіб. Чисельність українців у Казахстані, за неофіційними даними, наразі не перевищує 300 тис. осіб (1,8%).

Місцями компактного проживання наших краян є, насамперед, Костанайська (78 тис. осіб), Карагандинська (45 тис.), Павлодарська (36 тис.), Північно-Казахстанська (36 тис.), Акмолінська (35 тис.) області.

Перше національно-культурне об’єднання українців у Казахстані виникло ще за часів СРСР, 1989 року, у тодішній столиці країни місті Алма-Ата. Очолив його відомий у світі радянський та український (народився на Донеччині) учений-тюрколог, професор Олександр Миколайович Гаркавець.

1992 року подібне товариство виникло у Павлодарі, а в 1993 році – у Семипалатинську, Акмолі, Караганді, Костанаї.

Спроби створити українські національно-культурні центри (далі – УНКЦ) були також в Актау, Атирау й Уральську, однак невдалі. Ставлення до появи таких центрів у Казахстані було неоднозначне: прихильники повернення колишнього Союзу з цього приводу навіть обурювалися, а представники влади підходили до цього з певною осторогою. Однак коли Президент РК Н.Назарбаєв ініціював (у 1995 р.) створення Асамблеї народу Казахстану, покликану зміцнювати міжнаціональну злагоду в державі, УНКЦ з’явилися і в інших містах – Петропавловську, Усть-Каменогорську, Уральську, Сатпаєві.

До 1999 р. в країні нараховувалося 13 УНКЦ, і наступним кроком цілком логічно мала стати поява загальнореспубліканського об’єднання, до чого неодноразово закликала й Українська всесвітня координаційна рада (далі – УВКР). Крім того, значний внесок у згуртування українців РК зробила республіканська україномовна газета «Українські новини», створена 1994 року (за підтримки особисто Н.Назарбаєва) з ініціативи О.М.Гаркавця – депутата Верховної Ради РК (1994-1995 рр.), члена Консультативної (з 1992 р.), пізніше Національної Ради з державної політики і Комісії з прав людини при Президентові РК, одного з авторів Закону про мови в РК, лауреата Президентської премії миру та духовної злагоди 1997 року, очільника Українського НКЦ м. Алмати (1989-2000 рр.), заслуженого журналіста України (1997 р.).

Після кількох безуспішних спроб (у 1995-1998 рр.) 8 березня 1999 р. у Павлодарі пройшла установча конференція, на якій представники Акмолинського (О.Козинець), Карагандинського (Ю.Осик), Павлодарського (М.Парипса), Північно-Казахстанського (М.Марусик) та Семипалатинського (М.Плахотнюк) регіональних УНКЦ заснували Асоціацію «Українці Казахстану», покликану сприяти активізації діяльності культурних центрів і товариств, а також координувати їхню роботу. Головою асоціації було обрано Михайла Сергійовича Парипсу – заслуженого працівника культури України (з 1997 р.), члена УВКР від східної діаспори, засновника (із жовтня 1992 р.) та незмінного керівника Павлодарської обласної громади українців.

Так сталося, що Асоціація «Українці Казахстану» об’єднує тих українців, які потрапили до Казахстану внаслідок або виселення з України у часи повоєнних репресій, або прибули на освоєння цілини, або за направленням після навчання, і чиє становлення відбулося на казахській землі. Однак вони та їхні нащадки й досі підтримують тісні зв’язки з історичною батьківщиною та, як правило, володіють українською мовою.

2005 року в Астані було утворено другу республіканську організацію українців (у складі 11-ти регіональних УНКЦ) – Об’єднання юридичних осіб «Рада українців Казахстану». Наразі її очолює Юрій Євгенович Тимощенко, який із жовтня 2010-го до кінця 2011 р. був заступником голови Асамблеї народу Казахстану (голова АНК – Президент Н.Назарбаєв), а нині є депутатом Мажилісу Парламенту Республіки Казахстан. До цього об’єднання належать українці переважно в другому і третьому поколіннях. Серед них є чимало відомих представників як колишнього, так і нині діючого політичного істеблішменту.

«Рада українців Казахстану» ініціювала та провела 5 республіканських і 2 міжнародні фестивалі «Україна в моєму серці», бере активну участь у численних державних заходах культурологічного спрямування.

Наразі в Астані на кошти держбюджету накладом 1200 примірників продовжують виходити у світ «Українські новини», єдина на Азійському просторі державна україномовна газета (головний редактор – етнічний українець, кандидат філологічних наук, голова Ради УКЦ Астани «Ватра» Тарас Андрійович Чернега).

У Казахстані є й інші україномовні часописи: у Костанаї – щомісячна газета «Печатный двор» (друкується українською та російською мовами на кошти Анатолія Володимировича Тарасенка, етнічного українця, відомого письменника, генерального директора місцевого видавництва, голови обласної громади українців, Почесного консула України в Костанайській та Актюбинській областях); у Караганді (із січня 2015 р.) – газета «Вісник» обласного товариства української мови ім. Т.Шевченка «Рідне слово» (редактор – керівник цієї громади, етнічний українець Петро Михайлович Ломей).

Українська мова і література на теренах Казахстану факультативно вивчається у столичному навчальному комплексі «Дитячий садок – школа – гімназія № 47», а також у недільних школах та українських класах, які діють при більшості українських громад РК. Видатки на оренду приміщень та зарплату вчителям забезпечує РК, а приміщення для УНКЦ надають (на безоплатній основі) обласні Будинки дружби.

Більшість казахстанських українців є християнами, свої релігійні потреби вони задовольняють переважно у парафіях Казахстанської православної церкви МП та Української греко-католицької церкви. Парафії УГКЦ існують в Астані, Караганді та Павлодарі, а також у м. Сатпаєв Карагандинської області та селищі Шидерти Павлодарської області.